Михайло Яремій: «У картинг потрапили випадково, і нас затягнуло…»

Олексій Яремій – 12-річний львів'янин, що наробив галасу та потрапив у всеукраїнські медіа, коли наприкінці жовтня минулого року увійшов у призову трійку на престижних міжнародних змаганнях в Італії. Дитячий автомобільний спорт - історія для Львова достатньо нова, хоча й неймовірно цікава. Про історію занять картингом, умови, витрати та здобутки розповів батько Олексія Михайло Яремій. - Михайле, коли і за яких умов Олексій розпочав заняття автоспортом, зокрема картингом? - Зараз йому дванадцять і виступає у класі «міні», в одному з молодших класів. На картинг прийшли майже випадково. Товариш хотів віддати на заняття до знайомого тренера свого сина, запропонував і нам з Олексієм за компанію. Це було восени 2014 року і відтоді у картингу залишилися з тієї групи лише ми. Можливо, дещо вплинув і мій інтерес до змагань «Формули 1». У змаганнях Олексій дебютував у 2015 році, і було це важко: прокатний картинг – машина важка, а от спортивний – річ геть інша, він набагато чутливіший. Ми тоді багато чого не розуміли, і це були наші перші кроки. - Чи розглядали на початку якісь інші види спорту? - Так, Олексій займався не лише картингом. Займалися хокеєм, пробували це робити у Львові, хоча можливостей теж небагато. Нема інфраструктури і вище певного рівня ми не піднімемося. Пробували це робити на власному ентузіазмі, але щоби щось зробити – потрібно бути фанатом цього виду спорту «на всю голову». Тож з хокеєм не склалося, а от у картингу ми вже достатньо довго і занурилися в нього з головою. - Скільки коштує карт для заняття спортом? - Ціна може бути різною. Вживаний можна придбати за помірковану ціну, але потрібно розуміти, що карт – річ індивідуальна. Ти можеш купити конкретну модель, але її доводиться коригувати відповідно до траси, погодних умов та ще багатьох чинників. Це як конструктор: купив певний набір з якого і пробуєш зібрати якнайкращу конструкцію. - Коли прийшли перші успіхи? - Не знаю, чи можна це назвати успіхами. Коли ти приходиш у середовище, де люди варяться 20-30 років, де цілі покоління ростуть, здобувати місця важко. У першому сезоні було важко. Становлення – процес тривалий. Пілот не може тренуватися на прокатному карті, приїхати і всіх «зробити». Так не буває. - Перед якими труднощами найчастіше постаєте? - Напевно, це відсутність траси та й взагалі культури перегонів. Коли є інфраструктура, контекст, популярність та розуміння – тоді все активніше розвивається. Доводиться тренуватися вже безпосередньо на місці гонки, вивчати трасу і змагатися з тими, хто має можливість там тренуватися регулярно. Скажімо, в Україні, траси є у Києві, Полтаві, Кам’янському, Тернополі. На них і проводять старти. Також потрібно бути конкурентоспроможними у технічному плані. З кожним етапом автоспортивного життя приходить розуміння в якому напрямку слід розвиватись, відбувається твоя еволюція та розвиток. І ось, після пари років одного разу після ми зрозуміли, що потрібно робити наступний крок у розвитку. - Чим відрізняються підходи? - Можна виступати як початківець, приїжджати на умовну «Чайку» (в Києві) і думати, чого ти програєш одну/дві секунди на колі, що є значним розривом. А, якщо хочеш займатися професійно, треба або заглиблюватися в цю тему самому, ставати в ній професіоналом та розуміти нюанси, або ж шукати фінанси та наймати людей, які мають ресурс та потужності надавати сервіс на більш складному рівні. Наш перший тренер познайомив нас із професійною командою з Києва, з якою ми почали працювати та виїжджати на змагання за кордон. - Коли Ви вперше отримали досвід міжнародних змагань? Скільки разів з того часу брали участь у гонках за межами України? - Вперше виступили в Італії у 2018 році. У тому ж році виступали на гонках в Польщі, Угорщині, Чехії. Цікавинка тієї серії змагань, на які ми потрапили вперше, у тому, що вони мають змагання у різних країнах Європи: Польщі, Австрії, Угорщині, Італії. Було непросто на початках, ми розуміли наскільки багато нам потрібно надолужувати та працювати на трасі, щоб підтягнутись до наших суперників. Представники України в міру стану наших треків мають дещо іншу манеру їзди, базу, яка призводить до втрат на кожному колі. На європейських треках потрібно вчитись майже наново. Київська команда в цьому плані відмінна, адже переймає європейський досвід та дає своїм пілотам, теперішнім і майбутнім, правильну базу для виступів за кордоном. - У якій команді ви перебуваєте зараз? - Команда – директор, він же часто і тренер, механік та телеметрист. Картинг – це технічно складний вид спорту. Тому чим краще розподілені ці обов’язки – тим краще для усіх. Кожен займається своєю справою, і всі максимально зосередженні на якісному виступі пілота і команди загалом. Перехід в якусь з команд – наша приватна ініціатива. Потрібно розуміти, що команда в нашому виді спорту – спосіб підготовки карта та спортсмена, складання календаря та обслуговування усіх процесів на вибраних гонках. Чи могли би ми створити власну команду? Все залежить від персоналу, його якостей та професіоналізму, адже вони всі мають працювати як злагоджений механізм. Чим серйозніші умови – тим більші ціни та витрати. Тож, якщо хочешмати команду, потрібно розуміти рівень затрат. - Наскільки великою може бути перевага спортсмена завдяки рівню карта? - Є технічний регламент, який допомагає тримати приблизно однаковий рівень. Є спортивні правила, за якими слідкують судді, щоб всі учасники мали рівні умови для змагань. Тут, на жаль, бувають випадки нечесної гри, з чим ми стикались також, але з досвідом приходить розуміння, як мінімізувати вплив їх на свій результат. - Фінансове запитання: у скільки Вам обходиться одна гонка? - За чотири змагальних дні сума десь близько кількох тисяч євро. Сюди ще не включена ціна на приїзд. Особливих призових на змаганнях немає. Комплект коліс чи мотор, які, до прикладу, можна було виграти в Італії – радше стимул для дитини й надалі займатися. Суми, у порівнянні з затратами, не співставні. - Такі затрати, мабуть, даються непросто. Чи є у вас спонсори, партнери, які допомагають покривати якусь частину від затрат? - Пошуками спонсорів ми зараз і займаємося. Розказуємо хто ми і що робимо, але поки особливого інтересу немає. Можливо, через специфічність: думають, «ну їздять собі машинки, та й все». Але запевняю, що заглибившись у наш вид, ви побачите набагато більше, і це вас справді зацікавить. Наша ціль - популяризувати автоспорт в Україні і через наш приклад показати, що він може зрозумілий та доступний кожному, хто насправді ним захоплюється. - Чому Вас не надто часто можна побачити на змаганнях в Україні? - Європейська серія, у якій ми беремо участь, вважається однією з найбільш престижних, туди з’їжджаються люди практично зі всього світу. Це, окрім рівня конкуренції, який дозволяє швидше рости, дає Олексію й чимало шансів отримати нове середовище для спілкування, максимально широке і різноманітне. Чому інші українці не виїжджають на ці змагання? Виїжджають, але не так часто, є чимало нюансів. Ми ж працюємо з італійською командою, тож мали можливості для тренувань та змагального процесу. Провели в Італії більше 100 днів у 2020-му році. - І, все ж таки, повернимось до перемог Олексія. Де вдавалося потрапляти у число найкращих? - Перші перемоги трапилися у 2017 році на українських змаганнях серед учнівської молоді. Наступний рік, окрім перших міжнародних змагань, запам’ятався ще й перемогою на етапі Кубку України з картингу та перемогою в абсолютному заліку Відкритих всеукраїнських змагань серед учнівської молоді. У 2019 році, окрім призових місць на всеукраїнських змаганнях, Олексій неодноразово потрапляв у десятку найкращих на міжнародних стартах, став першим в одній з фінальних гонок CEE Rotax Max Championship на етапі в Угорщині. Через карантин з гоночного 2020-го року випало фактично шість місяців в картинговому локдауні, але й без того рік минув успішно: ми показували добрі часи та позиції в перегонах, Олексій став срібним призером Rok Cup Singha Trophy на змаганнях Rok Cup Superfinal 2020, що відбувалися в Італії на картодромі Franciacorta. - Чи бачите Ви майбутнє Олексія в картингу? - Саме в картингу і саме як основну зайнятість – навряд чи. Можливо, як власник команди, що допомагатиме спортсменам. Майбутнє підкаже, якою життєвою трасою він продовжить свій розвиток. Також в найбожевільніших мріях є можливість потрапити на «відкриті колеса» - змагання «формул» (починаючи від «Формули 4» і закінчуючи «Формулою 1»). Але як в «Формулу 1» потрапити пілоту з України я зараз не розумію. - Як Ви тренуєтесь у Львові? - Практично ніяк. Місць для тренувань немає, а прокатні карти можуть лише допомогти в одному випадку: аби не забути базових навичок. Хоча в 2020 році довелося вдаватися до них, адже 6 місяців не могли виїхати до Італії на тренування та виступи. - Коли наступного разу плануєте виїжджати за межі України? - Плануємо розпочати з лютого в Італії. Сподіваюся, що наші результати дозволять залучитися підтримкою спонсора, який дозволить частіше виступати. Адже змагання в Італії є найбільш престижними, перепустку на окремі з них отримують лише чемпіони своїх країн. І в такому конкурентному середовищі ми справді будемо зростати в рази швидше. - Завдяки чому вдається складати конкуренцію тим, хто має хороші умови для тренувань постійно, а не лише виїхавши за межі рідного міста, у нашому випадку Львова? - Зусилля. Їх доводить докладати в кілька разів більше. Можеш проплатити тренувальні дні перед змаганнями аби отримати досвід безпосередньо на трасі. Але без певного особливого рівня бажання та концентрації нав’язувати конкуренцію б не вийшло. І завдяки команді. Ми нашою задоволені сповна. Я, зізнаюся відверто, не очікував, що від людей абсолютно чужих матиму стільки підтримки та розуміння. Команда, за яку ми виступали, має досить високу ціну за свої послуги, хоча виправдовує її сповна. І, помноживши суму за етап на необхідну для розвитку кількість гонок, ти розумієш, що витягнути їх самому не вдасться. Далі або хтось тобі повинен допомогти, або потрібно приймати ті реалії, які у нас є. - Чи задоволені Ви прогресом Олексія? - Якщо оглянутися назад, з чого ми починали, і де ми зараз знаходимось – то так. Це не тільки його прогрес, це прогрес і мене, бо цей спорт вимагає надзвичайної концентрації, точного планування і гнучких навичок комунікації. Про це не публікують книжки чи організовують курси, це все ти проходиш через власний досвід, помилки, аналіз і сміливість зазіхнути на рівень, який тобі здається психологічно і фізично неможливим. Скажи хтось мені п’ять років тому, що ми матимемо такі досягнення, які є зараз, я б відповів, що це неможливо. Але завжди, якщо виходиш на певний рівень, розумієш, що далі можливостей ще більше. Управління Спорту Львова

Інтерв’ю Івана Пекліна – українського учасника французької «Формули 4»

5-ти кратний Чемпіон України з картингу та перший українець, який здобув перемогу у «формульних» серіях на відомій трасі Маньї-Кур у Франції, надав інтерв’ю. 1. Як пройшов для тебе гоночний сезон 2020 року? У цьому сезоні я виступав у французькій «Формулі 4». Сезон складався з 7 етапів, по 3 гонки на кожному. Я здобув 2 подіуми та перемогу. А також отримав досвід пілотування на різноманітних трасах, що допоможе мені у наступній категорії. 2. Чому новому навчився в поточному сезоні, який новий спортивний навик напрацював? Я однозначно прогресував як гонщик. Це можна помітити у всіх сферах, навіть поза трасою. Добре, що я бувготовий до «формули», і мені не бракувало навичок. Але без сумніву зараз я на іншому рівні, ніж на початку сезону. 3. Чи зайняла «формула» місце картингу в спортивному серці пілота? Звичайно, ще на перших тестах у листопаді 2018 року. 4. Спортивний менеджмент в світі «формул» – враження, оцінки. До чого готуватися картингістам, бажаючим розвитися до цього класу? У великому автоспорті мати хорошого менеджера - важливо. Це може добряче спростити багато організаційних питань. Також звичайно потрібно бути швидким, без цього ніяк. І вільно володіти англійською, розуміти усі професійні терміни, зуміти описати поведінку машини і знайти з інженером правильні налаштування. А без англійської мови це неможливо. 5. До чого не можна звикнути у «формулі»? Не знаю, до усього звик. Хіба що в моєму нинішньому боліді дуже мало місця, але в наступних категоріях його більше. 6. Найбільша помилка в сезоні, аналіз причин. Я звик не виносити свої помилки та невдачі на широке коло. Я все проаналізував і зробив висновки, тому став кращим. 7. Найбільше враження в сезоні. Звичайно перемога, один з найкращих моментів мого життя! Я став першим українцем, здобувшим перемогу у «формулах». Виграв я на трасі Маньї-Кур у Франції. Це дуже особлива перемога для мене. Міхаель Шумахер перемагав на цій трасі 8 разів. Це є рекордом по кількості перемог на одній трасі. Тож я дуже радий отримати свою першу перемогу саме тут. 8. Поради пілотам, над чим потрібно невпинно працювати – 3 головних пункти Відчуття машини, психологічна стійкість і концентрація. Більше новин можна знайти на офіційній сторінці Івана Пекліна на facebook: https://www.facebook.com/ivan.peklin

Українці на подіумі в Італії

Українці Олександр Бондарев та В’ячеслав Путятін здобувають подіум у «Трофеї Андреа Маргутті». 13-15 листопада на картодромі «7 Laghikart» в Італії пройшли одні з найпрестижніших світових перегонів «Trofeo Andrea Margutti». Вже 31-й раз компанією Parma motosport проводиться цей загальновідомий європейський Кубок в пам'ять молодого пілота Андреа Маргутті. Велика кількість картингових чемпіонів закарбували своє ім'я в залі слави цієї події, що стало для них як черговою сходинкою їх спортивного шляху, так і трампліном до «Формули 1». У категорії Х30 Junior 11-річний український пілот Олександр Бондарев стартувавши з 5-ї позиції, а у запеклій боротьбі зміг у фіналі піднятись на 2-у сходинку п’єдесталу пошани. Таким чином для Олександра продовжується серія надзвичайно вдалих виступів на міжнародній гоночній арені та подіумів у найвідоміших картингових європейських гонках. Нагадаємо, що Олександр в цьому сезоні виступає в новому більш потужному класі серед пілотів, які, як правило, на 2-3 роки старші за нього. В найпотужнішому класі KZ-2 в змаганнях приймали участь відразу два українця - В‘ячеслав Путятін та Микита Фурніка. У фінальній гонці та за результатами уік-енду В’ячеслав Путятін входить у топ-5 і також займає сходинку на п’єдесталі. Щирі вітання нашим пілотам! Повні результати за посиланням: http://youcrono.it/Pagina/3168/RisultatiMargutti2020 Детальна інформація на сторінка х пілотів: - https://www.facebook.com/PilotBondarev - https://www.facebook.com/SPutyatin Декілька фото можна знайти в галереї. Прес-реліз Комітету картингу FAU

Олександр Бондарев перемагає в Італії

У італійському містечку Кастеллетто-ді-Брандуццо відбулись фінальні перегони Чемпіонату Італії з картингу. У категорії Х30 Junior дебютував юний український пілот 11-річний Олександр Бондарев. Змагатись йому довелось в основному з 14-15-річними гонщиками. Перед заключним етапом Олександр посідав 5-е місце серед 64 учасників. Кваліфікацію Олександр проїхав 2-м, у хітах був 4-м та 2-м. У головному фіналі Олександр стартував з третього місця. На 3-му колі відбулось серйозне зіткнення, і більшу частину гонка йшла під жовтим прапором. Олександр йшов 4-м. Після поновлення перегонів за три кола до фінішу Олександр виходить уперед і лідерством вже нікому не поступився. Чудова перемога! Другий фінал у італійському чемпіонаті завжди буває більш видовищним та емоційним, адже перші 8 пілотів за результатами головного фіналу міняються між собою місцями, тобто лідер стартує 8-м, другий - 7-м і т.д. Поул-позицію отримує пілот, який фінішував 8-м у першому фіналі. Для Олександра другий фінал вже не мав турнірного значення, головне було доїхати до фінішу. Старт з восьмої позиції, фініш на четвертій. Чекаємо офіційного оголошення результатів Чемпіонату та урочистої церемонії нагородження, яка завжди відбувалась наприкінці року. Наш дебютант Олександр Бондарев – «бронзовий» призер Чемпіонату Італії! З чим ми щиро вітаємо його і всю команду!

Іван Пеклін: від «крешу» у кваліфікації до перемоги у гонці!

Після здобуття першого подіуму у «відкритих» колесах перша перемога для Івана Пекліна незабарилася довго чекати на себе. Цього вікенду на трасі «Формули 1» Маньї-Кур Іван Пеклін фінішував першим у французькому Чемпіонаті «Формули 4». Не дивлячись на те, що українець потрапив у аварію у швидкісному повороті Ешторіл під час кваліфікації, у першій гонці він зміг втримати свою позицію та навіть підійнятись на одну вище. У другій гонці Іван стартував другим, а вже через декілька кіл сміливо випередив лідера і очолив гонку. Тим часом у наступному повороті зіштовхнулися другий і третій пілоти. Тож на трасі з’явився автомобіль безпеки. Коли болід прибрали з траси - гонку відновили. Пеклін одразу після рестарту зробив комфортний відрив від суперників і після серії швидких кіл першим побачив картатий прапор.

Іван Пеклін здобуває свій перший подіум у «Формулах»

21-23 серпня на трасі Поль Арманьяк у місті Ногаро пройшов перший етап Чемпіонату французької «Формули 4», на якому українець показує високу швидкість і здобуває третє місце у другій гонці. Стартувавши четвертим, на перших колах Пеклін витримав натиск опонентів та зберіг свою позицію. Далі українець наздогнав трійку лідерів і почав активно атакувати. Першого суперника Іван пройшов по зовнішній траєкторії у повороті після прямої. Другого пілота Пеклін обігнав у цьому ж повороті, але перехрестивши траєкторію. Дуже хоробрий маневр на швидкості 230 км/год. Здобувши другу позицію Іван розпочав боротьбу за лідерство. Усвідомлюючи можливість втратити другу позицію після спроби атаки лідера, Іван вирішив ризикнути і спробувати, але на жаль цього разу фортуна була не на боці Івана. Жовті прапори на останньому секторі завадили продовжити боротьбу, і він завершив цю гонку на третій позиції. Вітаємо Івана Пекліна з цим досягненням та бажаємо подальших успіхів!

Подвійний подіум Олександра Бондарева в Італії

Олександр Бондарев, 11-річний український картингіст, цього вікенду взяв участь у 1-му етапі Національного Чемпіонату Італії (ITALIAN ACI KARTING CHAMPIONSHIP). Олександр тільки перейшов у категорію Junior, і це були лише його треті перегони у цьому класі. Кваліфікацію Олександр проїхав чудово, показавши другий результат. У «хітах» він також їхав швидко, але отримав пеналізацію за збитий бампер. В результаті у першому фіналі він стартував з 12-ї позиції, але у напруженій боротьбі зумів фінішувати 3-м. Специфіка Італійського чемпіонату є у тому, що перші 8 гонщиків у другому фіналі стартують у реверсивному порядку, тобто переможець стартує 8-м, другий - 7-м і т.д., а пілот, що фінішував 8-м отримує поул-позицію. Олександр стартував з шостого місця і фінішував 2-м. Вітаємо Олександра та його тренера Андрія Гонту з відмінним результатом і бажаємо подальших успіхів!

«До Риму я їхав по золото»

До Риму я їхав по золото, - Дмитро Іллюк про перемогу на Всесвітніх автоспортивних іграх FIA-2019 Україна має свого переможця з дрифтингу. Одесит Дмитро Іллюк минулих вихідних виборов перше місце на Всесвітніх автоспортивних іграх FIA-2019 у номінації Drifting Cup. Змагання проходили в Італії. На перегони українець їздив у складі національної збірної і вже з першого дня був впевнений, що виграти має саме він. Про переможну тактику та про розвиток дрифтингу в Україні, Дмитро розповів в інтерв’ю. Збираючись до Італії ти вже налаштовувався на перемогу? - Перемога – то була моя мета. Ми з командою зробили саме те, на що розраховували, адже їхали по чемпіонство. Хоча суперники виявилися сильними. Найважчим був заїзд з фіном у ТОП-8. У фіналі ж змагався з дрифтером з Чехії. Як готували машину? - Мою машину до Всесвітніх автоспортивних ігор готувала команда, якій я повністю довіряю. Три тижні ми працювали виключно над підготовкою автівки. Тож з впевнено можу сказати, що мій автомобіль знаходиться на топовому рівні. Це потужна техніка, яка може витримувати великі навантаження. Як під час проїзду кваліфікації, так і під час фінішу була сильна злива. Наскільки негода заважала? - Дощ навіть допоміг. Ми зняли навантаження з автівки і змогли витиснути з неї все, давши максимальне зчеплення. Також підібрали правильну гуму. Кваліфікацію я їхав на помірному зчепленні, а в день гонки значно додав швидкості. Тож було добре видно, як машина розганялась. Майже всі прискорення після третьої зони я відпрацьовував вже не дроселем, а просто тримав зчеплення. До речі, через дощ навіть смішний момент був. Стюарти заборонили механікам підходити до автівки, бо ж за правилами не можна чіпати машину, якщо вона виїздить із сервіс-парку. Заборона діяла навіть на протирання скла. А злива не припинялася і без протирання - ніяк. Тому ми поїхали до магазину і купили швабру з довгою ручкою, щоб я сам зміг дістатися скла без допомогти своїх механіків. Це, звісно, кумедно, але спрацювало. Упродовж усіх днів Всесвітніх автоспортивних ігор ти не показував знервованості, був цілковито спокійним. Це така тактика? - На перегонах керуюся правилом: сісти за кермо і зробити все чітко. Якщо нервувати, то і їхати сюди не потрібно, адже перегони – це робота, яку ти повинен якісно виконати. Про знервованість чи емоції тут і мови бути не може. Тому я завжди спокійний. Так і сина налаштовую. До речі, упродовж усіх чотирьох днів Всесвітніх автоспортивних ігор FIA поруч з тобою постійно був твій 11-річний син. - Від нього відчуваю найсильнішу підтримку. Він мій головний вболівальник та критик. На гонках аналізував кожний мій проїзд і за потреби вказував на помилки. Попри свій юний вік, син добре розуміється на автоспорті. Вважаєш себе найкращим дрифтером країни, тим паче тепер після перемоги на такому міжнародному рівні? - Так, гордо можу сказати, що в українському дрифтингу я один із найсильніших. Але хочу відзначити спортсменів, результатами яких захоплююся. Це Олександр Косогов, Олександр Грінчук, Олексій Головня. Вони б могли скласти достойну конкуренцію багатьом дрифтерам, які були в Римі. Щоб порадив дрифтерам, які тільки розпочинають? - Насамперед, потрібно думати, аналізувати та вчити історію автоспорту своєї країни. І сподіваюсь, що моя перемога допоможе в розвитку професійного автоспорту в державі, і я готовий максимально цьому сприяти. Пригадую свій шлях. Розпочинав 2002 року і тоді спілкувався з легендами автоспорту Сергієм Коробєйніковим та Віктором Московських, вони передавали мені свої знання. Ці спортсмени представляли країну на всесвітньому рівні та ставили рекорди, які десятками років ніхто не міг побити. Та водночас вони не гребували розповідати все, що знали початківцям. Також допомагали Ігор Сторчак та Сергій Фаюк. Що плануєш далі? - В січні я збираюся на перегони в Ізраїль, також у задумах два виїзди з командою у Грецію. Декілька фото з Всесвітніх Ігор FIA-2019 можна знайти в галереї.

Українець став переможцем на Всесвітніх автоспортивних іграх FIA-2019

Український спортсмен Дмитро Іллюк виборов золото на перших Всесвітніх автоспортивних іграх, що упродовж кількох днів проходили в Римі. Українець переміг у дисципліні Drifting Cup. На Всесвітні автоспортивні ігри одесит Дмитро Іллюк їздив у складі національної збірної. Із шести дисциплін, представлених у перегонах, українці брали участь у двох – змагалися у Drifting Cup та у Karting Slalom Cup. Загалом Всесвітні ігри зібрали 49 країн-учасниць. У Karting Slalom Cup українським спортсменам вдалося потрапити до кращих 16-ти та до фінішу дійти вони не змогли. Натомість Дмитро Іллюк став кращим дрифтером Всесвітніх автоспортивних ігор FIA-2019. Змагався він на авто Nissan 200 SX. - Я мав одне бажання – перемогти. І зробив саме те, на що розраховував. Для мене були важливі дві речі: передусім, я дуже хотів всім показати, що наша країна може бути першою. По-друге, це була можливість донести до людей інформацію про те, що дрифт посідає в автоспорті вагоме місце, - каже Дмитро Іллюк. Суперниками Дмитра на змагальній трасі було понад сильних 20 гонщиків з різних країн. Більшість заїздів пройшли під зливою. Та попри спритність конкурентів і негоду, українець вийшов спершу у ТОП 16 кращих, а згодом – до фіналу. - Дощ навіть допоміг. Ми зняли навантаження з автівки. І змогли витиснути з неї все, давши максимальне зчеплення. До всього, я вмію їздити по слизькому покриттю, володію контраварійною підготовкою. І це також допомагало, - ділиться враженнями Дмитро Іллюк. На фініші за першість українець боровся із дрифтером з Чехії. З першого разу переможця не визначили, тож судді призначили перезаїзд. У підсумку першість дісталася українцю. Перемога Дмитра Іллюка дозволила національній збірній посісти на Всесвітніх автоспортивних іграх FIA-2019 третє місце. Цю сходинку ми розділили із Голандією та Японією Для довідки: Дмитро Іллюк – Чемпіон України з дрифтингу, багаторазовий переможць міжнародних та національних змагань з дрифтингу. Декілька фото з Всесвітніх Ігор FIA-2019 можна знайти в галереї.

Eurolamp WRT: бронзовий присмак Виру

30-31 серпня в містечку Виру пройшов спільний етап чемпіонатів Латвії та Естонії з ралі. На старт Lõuna-Eesti Ralli вийшли 74 екіпажи з 11 країн світу. В якості діючих чемпіонів прибув в південну частину Естонії екіпаж Валерія Горбаня і Сергія Ларенса. Перший день перегонів не приніс очікуваного результату українсько-естонському екіпажу. Проблеми, які виникли на нічній спецділянці, відкинули дует далеко за межі першої десятки абсолютного заліку, а боротьбу за лідерство повели естонець Георг Гросс і норвезький юніор Олівер Сольберг. Вісім спецділянок другого дня давали шанс на прорив догори турнірної таблиці для представників Eurolamp World Rally Team. Фінальний день Lõuna-Eesti Ralli пройшов для Валерія Горбаня і Сергія Ларенса в боротьбі за позиції. Досить швидко вдалося вийти на четверту позицію в абсолютному заліку, але до самого фінішу зломити опір Егона Каура не вдалося. Перемогу в двох заліках оформив екіпаж Георга Гросса. Це дозволило екіпажу вийти на друге місце в двох чемпіонатах - Естонії та Латвії. Другий екіпаж з представниками України не зміг фінішувати в гонці. Спільний дебют Дениса Лохмана та Івана Мішина був перерваний за дві спецділянки до фінішу через проблеми в паливній системі. Чемпіонат Латвії з ралі завершив боротьбу саме в Виру. За підсумками сезону екіпаж Eurolamp World Rally Team завоював бронзові нагороди. Фінальні баталії за чемпіонську корону естонської першості пройдуть в жовтні на острові Сааремаа. Прес-реліз та фото Eurolamp World Rally Team